Ro-55 (1944) — Вікіпедія

Історія
Японія
Назва:	Ro-55 (1944)
Будівник:	верф Mitsui Zosensho у Тамано
Закладений:	5 серпня 1943
Спуск на воду:	23 квітня 1944
На службі:	30 вересня 1944
Доля:	ймовірно, 7 лютого 1945 потоплений у Східнокитайському морі
Основні характеристики
Клас і тип:	Підводний човен типу Kaichū VII (Ro-35)
Водотоннажність:	1133 над водою, 1470 при зануренні
Довжина:	80,5 м
Ширина:	7 м
Осадка:	4,1 м
Двигуни:	2 дизелі потужністю 4200 к.с. електромотори потужністю 1200 к.с.
Швидкість:	19,75 вузла (над водою), 8 вузлів (при зануренні)
Дальність плавання:	9300 км при швидкості 16 вузлів (над водою)
Максимальна глибина:	80 м
Екіпаж:	61
Озброєння:	4 × 533 мм торпедних апарати (всі носові), 10 торпед 1 × 76-мм палубна гармата / 40 калібрів Тип 11 року зенітне озброєння 2 х 25 мм Тип 96

07.02.45

Район потоплення Ro-55

Ro-55 (1944) — підводний човен Імперського флоту Японії, споруджений у 1944 році (можливо відзначити, що у складі Імперського флоту також існував човен Ro-55, виведений зі складу флоту ще в 1940 році).

Корабель, який спорудили на компанії Mitsui Zosensho у Тамано, належав до типу Kaichū VII (також знаний як клас Ro-35).

27 січня 1945-го Ro-55 вирушив з Куре на бойове патрулювання біля західного узбережжя філіппінського острова Лусон, де ще на початку місяця висадився десант союзників у затоці Лінгайєн. Ввечері 7 лютого в районі дещо більш ніж за сотню кілометрів на південь від входу до затоки човен спробував атакувати конвой. Американський ескортний есмінець «Томасон» зі складу охорони конвою виявив радаром субмарину, а після її занурення скинув серію глибинних бомб. Ймовірно, саме цей бій став останнім для Ro-55, який загинув разом з усіма 80 членами екіпажу.^[1]