U-241 — Вікіпедія
U-241 | ||
---|---|---|
Під прапором | Третій рейх | |
Спуск на воду | 25 червня 1943 року | |
Виведений зі складу флоту | 18 травня 1944 року | |
Сучасний статус | затоплений | |
Проєкт | ||
Тип ПЧ | Торпедний ДПЧ | |
Основні характеристики | ||
Швидкість (надводна) | 17,7 вузлів | |
Швидкість (підводна) | 7,6 вузлів | |
Робоча глибина занурення | 100 м | |
Гранична глибина занурення | 220 м | |
Екіпаж | 44 осіб | |
Розміри | ||
Довжина найбільша (по КВЛ) | 67,1 м | |
Ширина корпусу найб. | 6,2 м | |
Висота | 9,6 м | |
Середня осадка (по КВЛ) | 4,70 м | |
Водотоннажність надводна | 769 т | |
Озброєння | ||
Артилерія | одна палубна гармата калібру 88-мм, одна 20-мм зенітна гармата | |
Торпедно- мінне озброєння | 4 носових і один кормовий ТА. 14 торпед або 26 мін |
U-241 — німецький підводний човен типу VIIC, часів Другої світової війни[1].
Замовлення на будівництво човна було віддане 10 квітня 1941 року. Човен був закладений на верфі суднобудівної компанії «F. Krupp Germaniawerft AG» у місті Кіль 4 вересня 1942 року під заводським номером 675, спущений на воду 25 червня 1943 року, 24 липня 1943 року увійшов до складу 5-ї флотилії. Також за час служби входив до складу 3-ї флотилії. Єдиним командиром човна був оберлейтенант-цур-зее Арно Верр.
Човен зробив 1 бойовий похід, у якому не потопив та не пошкодив жодного судна.
18 травня 1944 року потоплений у Норвезькому морі північно-східніше Фарерських островів (63°36′ пн. ш. 01°42′ сх. д. / 63.600° пн. ш. 1.700° сх. д.) глибинними бомбами британського летючого човна «Каталіна». Всі 51 члени екіпажу загинули[2].
- Capitano Tarantini (1940)
- Підводні човни типу «Люцці»
- V (тип підводних човнів США)
- HMS Tigris (N63)
- Підводні човни типу «T»
Це незавершена стаття про підводний човен. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |