Біловол Олександр Миколайович — Вікіпедія

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Біловол.
Олександр Миколайович Біловол
Народився11 січня 1962(1962-01-11) (62 роки)
с. Мурафа Краснокутського району Харківської області
Країна Україна
Діяльністьполітик, лікар
Alma materХарківський національний медичний університет
Посаданародний депутат України[1], народний депутат України[2], народний депутат України[3] і народний депутат України
ПартіяПартія регіонів і Відродження[4]
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Верховної Ради України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Державна премія України в галузі науки і техніки
Звання
Заслужений лікар України
Заслужений лікар України
Заслужений діяч науки і техніки України
Україна Народний депутат України
7-го скликання
Партія регіонів, виборчий округ № 180[5]
фракція ПР[6] 12 грудня 2012 — 22 лютого 2014
група Економічний розвиток[6] 27 лютого 2014 — 27 листопада 2014
8-го скликання
27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Білово́л Олекса́ндр Микола́йович (нар. 11 січня 1962(19620111), Мурафа) — лікар-кардіолог, український політик, завідувач кафедри клінічної фармакології Харківського національного медичного університету, Народний депутат України 8 скликання з 11.2014, виборчий округ № 180, Харківська область, самовисування. За 53,03 % (13 суперників), Доктор медичних наук, професор, академік АМНУ, член РНБУ (2009).

Життєопис

[ред. | ред. код]

Біловол Олександр Миколайович народився в селі Мурафа Краснокутського району Харківської області.

У 1985 р. закінчив з відзнакою Харківський медичний інститут (ХМІ, нині — Харківський національний медичний університет (ХНМУ))[7].

Крім диплому про вищу освіту лікаря, має ще дві вищі освіти: у 1996 р. закінчив Національну юридичну академію ім. Ярослава Мудрого та у 1999 р. Національну фармацевтичну академію.

З 1985-1997 працює в Харківському медичному інституті. У 1985 році, після закінчення інституту, навчався в клінічній ординатурі, працював асистентом, доцентом кафедри госпітальної терапії й клінічної фармакології, а згодом — професором кафедри внутрішніх хвороб, ЛФК та спортивної медицини ХДМУ (від 2007 — ХНМУ) [8].

З жовтня 1997 по липень 2000 був головою Державної акціонерної компанії «Ліки України» [9][10].

У 1989 р. захистив кандидатську дисертацію «Характеристика ранніх порушень центральної і периферійної гемодинаміки скорочувальної здатності міокарду за алкогольної кардіоміопатії та її корекція».

У Харківському державному медичному університеті (ХДМУ) в 1999 р. захистив докторську дисертацію на тему «Клінічні, патогенетичні і терапевтичні аспекти стану нейрогуморальних систем та ендотелію при артеріальній гіпертензії».

Наукова робота

[ред. | ред. код]

Наукова діяльність О.М. Біловола пов’язана з дослідження фундаментальної проблеми кардіології — визначенням та оцінкою тонких нейрогуморальних та геодинамічних механізмів при артеріальній гіпертензії з упровадженням результатів роботи в практику охорони здоров’я України, що має велике значення для ранньої діагностики, профілактики та лікування цієї патології.

Одним з перших у світовій практиці він обґрунтував необхідність використання при артеріальній гіпертензії лікувальних засобів, дія яких спрямована на нормалізацію гуморальноендотеліальних взаємодій, що є новим і пріоритетним напрямком у лікуванні артеріальної гіпертензії [8].

О.М. Біловол є членом редакційних рад журналів «Медицина сьогодні і завтра», «Експериментальна і клінічна медицина», «Врачебная практика», «Український терапевтичний журнал» [8].

Автор 210 наукових праць, серед них: монографій — 4, підручників — 4, навчальних посібників — 10, довідників — 4, патентів на винахід — 5.

З 2003 р. — голова спеціалізованої вченої ради Д 64.600.04 ім. акад. Л.Т. Малої із захисту докторських (кандидатських) дисертацій при ХНМУ [8].

У 2007 р. очолив Наглядову раду ХНМУ та обрано Почесним професором ХНМУ [8].

Депутатська та громадянська діяльність

[ред. | ред. код]

У 2000 р. був обраний народним депутатом України 3 скликання 06.2000-04.02, виборчий округ № 99, Кіровоградська область. На час виборів: голова правління ДАК «Ліки України». Член групи «Відродження регіонів» (07.2000-04.2001), член фракції Партії «Демократичний союз» (з 04.2001). Член постійної делегації ВР України в ПАРЄ.

У 2002 році був призначений народним депутатом України 4 скликання 04.2002 — 04.2006, виборчий округ № 100, Кіровоградська область, висунутий Виборчим блоком політичних партій «Демократична партія України» — партія «Демократичний союз». За 57,14 %, 12 суперників. На час виборів: народний депутат України, член партії «Демократичний союз». Член фракції «Єдина Україна» (05.-10.2002), позафракційний (01.-15.10.2002), член фракції СДПУ(О) (10.2002-02.2003), позафракційний (02.2003-12.2005), член фракції НП (з 12.2005). Член Комітету з питань охорони здоров'я, материнства та дитинства (з 06.2002).

Народний депутат України 7 скликання. Одномандатний виборчий округ № 180 (Харківська область). Отримав перемогу набравши 55,32 % голосів виборців.

Народний депутат України 8 скликання з 11.2014, виборчий округ № 180, Харківська область, самовисування. За 53,03 %, 13 суперників.

Був головою партії «Демократичний союз» (з липня 2004).

З лютого 2007 по березень 2008 працював на посаді першого заступника Міністра охорони здоров'я України [11][12]. У березні 2009 призначений першим заступником міністра охорони здоров’я України — головний державний санітарний лікар України [13][14]. Виконував обов’язки першого заступника Міністра охорони здоров’я України до березня 2010 року.

О.М. Біловол — член Комітету. ВР з питань охорони здоров’я, материнства та дитинства, член постійної делегації ВР України в Парламентській асамблеї Ради Європи у Страсбурзі [8].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Мати Параска Мусіївна (1940) — пенсіонерка; дружина Тетяна Володимирівна (1963); сини Дмитро (1983) і Олександр (1989).

Нагороди, відзнаки, почесні звання

[ред. | ред. код]

Захоплення

[ред. | ред. код]

Книги, футбол, теніс.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=3
  2. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  3. ↑ http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  4. ↑ http://itd.rada.gov.ua/mps/info/page/3471
  5. ↑ Народний депутат України VII скликання Біловол Олександр Миколайович. ВРУ. Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 12.10.2014.
  6. ↑ а б Біловол Олександр Миколайович — Переходи по фракціях Верховної Ради VII скликання. ВРУ. Архів оригіналу за 31 серпня 2018. Процитовано 12.10.2014.
  7. ↑ Біловол Олександр Миколайович. Скарбниця Харківської медицини. Постаті : біографічний довідник / за заг. ред. В. М. Лісового. – Харків : ХНМУ, 2015. – С. 15.
  8. ↑ а б в г д е Лісовий, В.М. Біловол Олександр Миколайович. Видатні вихованці Харківської вищої медичної школи : біобібліографічний довідник / за заг. ред. В. М. Лісового. – Харків : ХНМУ, 2010. – С. 19-20.
  9. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 7 жовтня 1997 року № 1109 «Про призначення О.М. Біловола головою правління Державної акціонерної компанії "Ліки України"».
  10. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 6 липня 2000 року № 1068 «Про звільнення Біловола О.М. з посади голови правління Державної акціонерної компанії "Ліки України"».
  11. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 196 «Про призначення Біловола О.М. першим заступником Міністра охорони здоров'я України».
  12. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 508-р «Про звільнення Біловола О.М. з посади першого заступника Міністра охорони здоров'я України».
  13. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2009 року № 315-р «Про призначення Біловола О.М. першим заступником Міністра охорони здоров'я України - головним державним санітарним лікарем України».
  14. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 березня 2010 року № 542-р «Про звільнення Біловола О.М. з посади першого заступника Міністра охорони здоров'я України - головного державного санітарного лікаря України».
  15. ↑ Указ Президента України від 14 вересня 2000 року № 1067/2000 «Про присвоєння почесних звань України працівникам підприємств і установ фармації»
  16. ↑ Постанова Кабінету Міністрів України від 1 вересня 2004 року № 1144 «Про нагородження Біловола О.М. Почесною грамотою Кабінету Міністрів України».
  17. ↑ Указ Президента України від 20 серпня 2007 року № 715/2007 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій з нагоди Дня незалежності України»
  18. ↑ Вітчизняні вчені. Почесні професори ДВНЗ «Тернопільський державний медичний університет імені І. Я. Горбачевського МОЗ України» // Майбутнє твориться сьогодні (2007—2012) [Текст] / [М. А. Андрейчин, С. М. Андрейчин, Л. С. Бабінець та ін.]. — Тернопіль : ТДМУ : Укрмедкнига, 2012. — С. 8.
  19. ↑ Почесні громадяни Харківської області (2006-2020). WEB-проєкт Харківської обласної універсальної наукової бібліотеки. Архів оригіналу за 28 червня 2020. Процитовано 10.09.2021. (укр.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Біловол_Олександр_Миколайович&oldid=37429816