MAX — Вікіпедія

MAX
Наявні структури
PDBПошук ортологів: PDBe RCSB
Ідентифікатори
Символи MAX, bHLHd4, max, MYC associated factor X
Зовнішні ІД OMIM: 154950 MGI: 96921 HomoloGene: 1786 GeneCards: MAX
Пов'язані генетичні захворювання
феохромоцитома, hereditary pheochromocytoma-paraganglioma, adrenal gland pheochromocytoma[1]
Шаблон експресії




Більше даних
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
Ensembl
UniProt
RefSeq (мРНК)
NM_001146176
NM_008558
NM_001361663
NM_001361664
RefSeq (білок)
NP_001139648
NP_001348592
NP_001348593
NP_032584
Локус (UCSC) Хр. 14: 65.01 – 65.1 Mb Хр. 12: 76.98 – 77.01 Mb
PubMed search [2] [3]
Вікідані
Див./Ред. для людейДив./Ред. для мишей

MAX (англ. MYC associated factor X) – білок, який кодується однойменним геном, розташованим у людей на короткому плечі 14-ї хромосоми.[4] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 160 амінокислот, а молекулярна маса — 18 275[5].

Послідовність амінокислот
1020304050
MSDNDDIEVESDEEQPRFQSAADKRAHHNALERKRRDHIKDSFHSLRDSV
PSLQGEKASRAQILDKATEYIQYMRRKNHTHQQDIDDLKRQNALLEQQVR
ALEKARSSAQLQTNYPSSDNSLYTNAKGSTISAFDGGSDSSSESEPEEPQ
SRKKLRMEAS

Кодований геном білок за функціями належить до репресорів, активаторів, фосфопротеїнів. Задіяний у таких біологічних процесах, як транскрипція, регуляція транскрипції, ацетилювання, альтернативний сплайсинг. Білок має сайт для зв'язування з ДНК. Локалізований у ядрі, клітинних відростках.

Література

[ред. | ред. код]
  • Blackwood E.M., Eisenman R.N. (1991). Max: a helix-loop-helix zipper protein that forms a sequence-specific DNA-binding complex with Myc. Science. 251: 1211—1217. PMID 2006410 DOI:10.1126/science.2006410
  • Maekelae T.P., Koskinen P.J., Vaestrik I., Alitalo K. (1992). Alternative forms of Max as enhancers or suppressors of Myc-ras cotransformation. Science. 256: 373—377. PMID 1566084 DOI:10.1126/science.256.5055.373
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC). Genome Res. 14: 2121—2127. 2004. PMID 15489334 DOI:10.1101/gr.2596504
  • Ogawa H., Ishiguro K., Gaubatz S., Livingston D.M., Nakatani Y. (2002). A complex with chromatin modifiers that occupies E2F- and Myc-responsive genes in G0 cells. Science. 296: 1132—1136. PMID 12004135 DOI:10.1126/science.1069861
  • Hillman R.T., Green R.E., Brenner S.E. (2004). An unappreciated role for RNA surveillance. Genome Biol. 5: R8.1—R8.16. PMID 14759258 DOI:10.1186/gb-2004-5-2-r8
  • Ferre-D'Amare A.R., Prendergast G.C., Ziff E.B., Burley S.K. (1993). Recognition by Max of its cognate DNA through a dimeric b/HLH/Z domain. Nature. 363: 38—45. PMID 8479534 DOI:10.1038/363038a0

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Захворювання, генетично пов'язані з MAX переглянути/редагувати посилання на ВікіДаних.
  2. Human PubMed Reference:.
  3. Mouse PubMed Reference:.
  4. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:6913 (англ.) . Процитовано 11 вересня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. UniProt, P61244 (англ.) . Архів оригіналу за 4 жовтня 2017. Процитовано 11 вересня 2017.

Див. також

[ред. | ред. код]