Мірошниченко Юрій Романович — Вікіпедія

Юрій Рамазанович Мірошниченко
Член Центральної виборчої комісії України
Нині на посаді
На посаді з	4 жовтня 2019
Народився	3 лютого 1970(1970-02-03) (54 роки) м. Тосно, Ленінградська область, Росія
Відомий як	політик, правник
Громадянство	Україна
Освіта	Кандидат політичних наук і Доктор юридичних наук
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Політична партія	Партія розвитку України Опозиційний блок Партія регіонів
Діти	син Максим, доньки Віта, Соломія
Професія	політик, науковець
Релігія	Православ'я
Нагороди
Почесні звання	Заслужений юрист України
miroshnychenko.ua
Юрій Рамазанович Мірошниченко на сайті Верховної Ради
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
8 скликання
Опозиційний блок	27 листопада 2014	—	29 серпня 2019
7-го скликання
Партія Регіонів	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014
6-го скликання
Партія Регіонів	30 березня 2007	—	12 грудня 2012
5-го скликання
Партія Регіонів	26 березня 2006	—	2 квітня 2007
Картка на сайті Верховної Ради України

Юрій Рамазанович Мірошниченко (рос. Юрий Рамазанович Мирошниченко; нар. 3 лютого 1970(19700203), Тосно) — український політик, громадський діяч, науковець, правозахисник. Член ЦВК України з 2019 року^[1]. З 2018 року знаходиться під російськими санкціями за свою проукраїнську позицію.^{[джерело?]}.

Центральна виборча комісія - Постановою Верховної Ради України № 182-IX з 4 жовтня 2019 року призначений на посаду члена Центральної виборчої комісії.

Народний депутат України з травня 2006 року (Верховна Рада України V-VIII скликань);

Верховна Рада України VIII скликання – член Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, голова підкомітету з питань реформування пенітенціарної системи, діяльності органів виконання покарань та пробації (грудень 2014 року – серпень 2019 року);

Верховна Рада України VII скликання – заступник Голови Комітету у закордонних справах (грудень 2012 року – листопад 2014 року);

Верховна Рада України VI скликання – член Комітету з питань правової політики, голова підкомітету з питань організації та діяльності органів юстиції, нотаріату, адвокатських об’єднань та надання правової допомоги громадянам  (грудень 2007 року – грудень 2012 року);

Верховна Рада України V скликання – член Комітету з питань правосуддя, голова підкомітету з питань процесуального законодавства (травень 2006 року – грудень 2007 року).

Дитячі та шкільні роки:

Народився 3 лютого 1970 у с. Лісіно-Корпус, Тосненський район, Ленінградська область.

Коріння Юрія Мірошниченка по лінії матері походять з кубанських козаків, а по лінії батька – з давнього черкеського (адигського) роду Кулових.

У 1977-1981 роках навчався у середній школі с. Калевала (Карелія).

У 1981-1987  роках навчався у Новгород-Сіверській школі-інтернаті імені К.Д. Ушинського (Чернігівська обл.), яку закінчив із золотою медаллю.

Політик зізнається, що саме навчання у школі-інтернаті загартувало його на все життя.

Здобуття вищої освіти та наукова діяльність:

Прийняття важливих системних рішень Юрієм Мірошниченком завжди засноване на ґрунтовній теоретичній базі, що дозволяє уникати помилок і бачити розвиток ситуації наперед. Послідовність і прогнозованість стали невід’ємними професійними якостями політика.^{[ненейтрально]}

1987-1988 та 1989-1990 – навчався у Ніжинському педагогічному інституті на факультеті іноземних мов;

1990-1994 – навчався у Київському університеті імені Тараса Шевченка на факультеті іноземних мов;

2001 – закінчив з червоним дипломом юридичний факультет Академії праці та соціальних відносин (м. Київ);

2004 – здобув кваліфікацію магістра державного управління у Національній академії державного управління при Президентові України, (м. Київ);

2006 – захистив кандидатську дисертацію на тему «Демократичні механізми підготовки і прийняття державно-політичних рішень» (Інститут держави і права ім. Корецького Національної академії наук України), кандидат політичних наук за спеціальністю «Політичні інститути і процеси»;

27 листопада 2012 року відбувся публічний захист дисертації Юрія Мірошниченка на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Тема дисертаційної роботи – «Конституційно-правове забезпечення народовладдя в Україні (теоретичний та практичний аспекти)»;

28 березня 2013 року рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України присуджено науковий ступінь доктора юридичних наук зі спеціальності «Конституційне право; муніципальне право»;

25 лютого 2016 року рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України Юрію Мірошниченку присвоєно вчене звання доцента кафедри історії та теорії держави і права.

26 червня 2019 року рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України Юрію Мірошниченку присвоєно вчене звання професора кафедри конституційного права, історії та теорії держави і права.

Працюючи на керівних посадах у бізнес-структурах, Юрій Мірошниченко почав  усвідомлювати необхідність становлення інститутів громадянського суспільства як найважливішої передумови цивілізованого розвитку ринкової економіки. Він стає співзасновником ряду громадських організацій, найбільш впливовою з яких стало Всеукраїнське громадське об’єднання «НОВА ГЕНЕРАЦІЯ». Лише за кілька років команда успішних представників нового покоління змогла реалізувати навчально-освітні проєкти загальнонаціонального масштабу: Всеукраїнська школа політика нової генерації (2001-2005) та Всеукраїнська школа молодіжних лідерів (2003-2007). Навчання в обох школах базувалося на основі сучасних методик організаційно-діяльнісних  ігор, що дозволяє готувати справжніх фахівців і лідерів для розбудови України. ^{[ненейтрально]}

Основні етапи громадської діяльності Юрія Мірошниченка:

1998 – 2007 – засновник і президент Всеукраїнського громадського об’єднання «НОВА ГЕНЕРАЦІЯ»;

1999-2006  – член громадської колегії Державного комітету з питань регуляторної політики і підприємництва;

2000-2005 – член, голова правління Регіонального екологічного центру РЕЦ-Київ;

2001 – 2005 – ректор Всеукраїнської школи політика нової генерації;

2003 – 2007 – ректор Всеукраїнської школи молодіжних лідерів;

2003-2006 – заступник голови Національної ради молодіжних організацій України;

З 2005 року – президент Центру ефективного управління (на громадських засадах з квітня 2006 року).

1997 – 1998 – кандидат у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі в Чернігівській області;

1999 – балотувався на посаду мера Києва;

1999-2004 – засновник і голова політичної партії «Нова генерація України»;

2000 – кандидат у народні депутати України в одномандатному виборчому окрузі № 130 в Миколаївській області;

2002 – кандидат в народні депутати України від партії «Нова генерація України» (№1 у виборчому списку);

2004-2005 – член президії, заступник голови партії «Трудова Україна» (голова – Сергій Тігіпко);

У 2004 році – член виборчої команди кандидата в Президенти України Віктора Януковича;

З 2005 року по квітень 2014 року – член Партії регіонів;

У 2006, 2007 та 2012 роках обирається народним депутатом Верховної Ради п’ятого, шостого та сьомого скликань за виборчим списком Партії регіонів;

2010-2014  – Представник Президента України у Верховній Раді України;

У 2014 році обраний народним депутатом України за виборчим списком новоствореної політичної партії «Опозиційний блок»;

З 2014 року – голова Партії розвитку України;

З грудня 2014 р. – голова підкомітету з питань реформування пенітенціарної системи, діяльності органів виконання покарань та пробації парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Кандидат у народні депутати від партії «Опозиційна платформа — За життя» на парламентських виборах 2019 року, № 41 у списку^[2].

Будучи вже народними депутатом чотирьох скликань Верховної Ради Юрій Мірошниченко є автором кількох сотень законопроєктів. Ініціатором створення та успішної роботи багатьох міжфракційних об’єднань, тимчасових та постійних робочих груп.

В парламенті восьмого скликання (з листопада 2014 року) Юрій Мірошниченко ініціював створення та є співголовою постійно діючої міжвідомчої робочої групи з пенітенціарної реформи, утвореної на базі парламентського комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності та Міністерства юстиції. Зазначена робоча працює на основі механізмів повного циклу публічної політики, а до участі в її роботі долучаються крім представників парламенту та органів виконавчої влади, науковці, експерти, адвокати, правозахисники, лідери громадських організацій, представники офісів Європейського Союзу та Ради Європи в Україні, інших міжнародних організацій. Основним результатом діяльності робочої групи є підготовлені та узгоджені законопроєкти з пенітенціарної реформи.

Юрій Мірошниченко виступив ініціатором створення Національної платформи «Україна дружня до аутизму», яка є комунікативним майданчиком для представників органів державної влади та громадянського суспільства, покликаним об’єднати зусилля усіх зацікавлених сторін для вирішення питань дітей і дорослих з розладами аутичного спектру.

З 2019 року - член Центральної виборчої комісії.

Член Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї ЄС - Східні сусіди (ПА ЕВРОНЕСТ).

Грудень 2014 - 2018 - Голова підкомітету з питань реформування пенітенціарної системи, діяльності органів виконання покарань та пробації Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

16 січня 2014 року голосував в підтримку диктаторських законів.

Заступник співголови групи Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Ісламською Республікою Афганістан.

Липень 2013 року — Юрій Мірошниченко відвідав з лекцією про європейську інтеграцію України Український дослідницький інститут Гарварду Harvard Ukrainian Research Institute).

Лютий 2011 та 2012 — Юрій Мірошниченко в складі делегації українських політиків є почесним гостем Національного молитовного сніданку з президентом Бараком Обамою у Вашингтоні.

З грудня 2012 року обіймає посаду заступника голови Комітету Верховної Ради України у закордонних справах. У Верховній Раді України VII скликання політик займає посаду співголови груп дружби між Верховною Радою України та парламентами ФРН та Республікою Сінгапур.

25 лютого 2016 року рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України Юрію Мірошниченку присвоєно вчене звання доцента кафедри історії та теорії держави і права;

28 березня 2013 року рішенням Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України присуджено науковий ступінь доктора юридичних наук зі спеціальності «Конституційне право; муніципальне право»;

27 листопада 2012 року відбувся публічний захист дисертації Юрія Мірошниченка на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук. Тема дисертаційної роботи – «Конституційно-правове забезпечення народовладдя в Україні (теоретичний та практичний аспекти)»;

27 листопада 2012 р. під час засідання Спеціальної вченої ради Інституту законодавства Верховної Ради України відбувся публічний захист докторської дисертації Юрія Мірошниченка на тему "Конституційно-правове забезпечення народовладдя в Україні (теоретичний та практичний аспекти)";

У 2006 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Демократичні механізми підготовки і прийняття державно-політичних рішень» (Інститут держави і права ім. Корецького Національної академії наук України), кандидат політичних наук за спеціальністю «Політичні інститути і процеси».

Почесна грамота Кабінету Міністрів України (2002);

Почесна грамота Верховної Ради України (2003).

У 2011 році Юрій Мірошниченко був удостоєний звання «Заслужений юрист України»^[3].

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мірошниченко Юрій Романович

Юрій Мірошниченко на сайті ЦВК https://www.cvk.gov.ua/sklad_cvk/miroshnichenko-yuriy-romanovich.html

• Офіційний сайт
• Офіційний сайт Юрія Мірошниченка [Архівовано 5 лютого 2012 у Wayback Machine.]
• Юрій Мірошниченко в Facebook
• Офіційний сайт політичної партії «ОПОЗИЦІЙНИЙ БЛОК» [Архівовано 26 серпня 2018 у Wayback Machine.]
• Юрій Мірошниченко на офіційному сайті ВРУ [Архівовано 29 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Законотворча діяльність Юрія Мірошниченка [Архівовано 26 серпня 2018 у Wayback Machine.]